Часто батьки задаються питанням, чи готова їхня дитина до навчання у школі. Йти у 6 років – це ще рано? А 7 років – не запізно? Більшість вважає, що дитині достатньо вміння читати, писати, рахувати до певного числа, бути кмітливим і активним. Однак, щоб зрозуміти і оцінити готовність дитини, необхідно дивитися на ситуацію комплексно. Саме тому ми пропонуємо вам, шановні батьки, звернути увагу на наступні фактори:

Перш за все, необхідно впевнитися, що дитина хоче йти до школи. Ця умова є однією з найбільш значущих. Вступ до першого класу – це той крок, який кардинально змінює життя дитини: у неї з'являються нові обов'язки, до неї висуваються нові і більш серйозні вимоги, і необхідно, щоб майбутні першокласник або першокласниця були готові до подібних змін. Мотиваційна складова готовності дитини до школи передбачає сформованість внутрішніх мотивів – пізнавальним інтересом та інтелектуальною активністю, і зовнішніх – бажання займатися суспільно значущою діяльністю і розуміння авторитету вчителя. Мотиви навчання формують внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності дитини до навчання.

Важливо звернути увагу на те, чи вміє дитина контролювати свою поведінку та регулювати емоції. Показниками розвитку емоційно-вольової сфери і готовності дитини до школи є упевненість у собі, переважання позитивного настрою, прагнення стримувати негативні емоції, вміння керувати своєю поведінкою, емоційна стійкість, довільність пізнавальних процесів (сприймання, мислення, пам’ять, увага), довільність поведінки — здатність робити не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводити розпочату справу до кінця. Бажано вчити дитину виражати свої думки, емоції та бажання, розпізнавати емоції та настрій інших і враховувати це під час взаємодії.

Важливо, щоб першокласник або першокласниця уміли налагоджувати діалог, відносини з різними дітьми та дорослими, вирішувати виникаючі спірні питання, домовлятися і виконувати спільні завдання, працювати в команді. Дитина має вміти сприймати інтереси інших дітей, бути терплячою, вміти поступатися.

Шкільне життя в основному пов'язане з вивченням чогось нового, і, звичайно, не все виходить з першого разу, для досягнення мети необхідні зусилля і терплячість. Тому так важливо, щоб першокласник або першокласниця не боялися проявляти себе, щоб експериментували, пробували, намагалися доводити почате до кінця, а не кидали на півдорозі. Багато в чому адекватність самооцінки дитини залежить від свідомості власних сил і можливостей, а також розуміння своїх слабких сторін, недоліків і здатності їх враховувати.

Інтелектуальна складова розвитку дитини найчастіше стоїть у свідомості батьків на першому місці. Так, необхідно, щоб дитина мала розвинуті сприймання, стійку пізнавальну увагу, мислення, дрібну моторику, зорову координацію; могла виокремлювати та розуміти важливі ознаки та зв'язки між предметами, відтворювати зразок; володіла усним мовленням і прагнула до навчання. В той же час, важливо не перевантажувати дитину інформацією, яку вона через свої вікові особливості ще не може повністю сприйняти.

Нарешті, майбутні першокласники мають бути фізично готовими, і тут мається на увазі не тільки здатність дитини носити свій портфель та сидіти і писати впродовж 20 хвилин уроку, а й біологічна зрілість. Біологічно зрілій дитині легше впоратися з фізичними та розумовими навантаженнями, адаптуватися до нових умов, оскільки вона менш вразлива до стресу, збудників дитячих інфекційних хвороб.

Пропонуємо до вашої уваги тест "Чи готова дитина до школи?"

Інструкція: дайте ствердну чи заперечну відповідь на запропоновані запитання.

1.Чи хоче ваша дитина йти до школи?

2.Чи може ваша дитина самостійно виконувати завдання?

3.Чи соромиться ваша дитина незнайомих людей?

4.Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картиною не менш ніж із п’яти речень?

5.Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?

6.Чи граматично правильно вона будує речення (відмінює іменники, узгоджує їх із прикметниками тощо)?

7.Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?

8.Чи вміє ваша дитина лічити від 1 до 10 та у зворотньому порядку?

9.Чи може дитина виконати ваше доручення точно та вчасно?

10.Чи любить малювати і розфарбовувати картинки?

11.Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм, наприклад, робити аплікації?

12.Чи може зібрати пазл із п’яти частин за 1 хв?

13.Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?

14.Чи може узагальнювати поняття, назвати одним словом, наприклад такі предмети, як шафа, диван, комод тощо?

15.Чи любить ваша дитина самостійно працювати — малювати, збирати мозаїку тощо?

16.Чи може вона розуміти та точно виконувати словесні інструкції?

17.Чи може дитина самостійно одягтися відповідно до погоди?

18.Чи має дитина обов’язки в родині?

19.Чи виконує вона їх самостійно та вчасно (чи лише за вашим нагадуванням)?

Обробка результатів

Результати підраховують за кількістю позитивних відповідей на запитання тесту:

•15-18 — дитина готова йти до школи. Ви не даремно з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати.

•10-14 — ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли «Ні», підкажуть вам, над чим ще бажано попрацювати.

•9 і менше — почитайте спеціальну літературу, спробуйте приділяти більше часу заняттям із дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

Під гіперактивністю розуміють надзвичайно неспокійну фізичну і розумову активність у дітей. Найяскравіші її прояви можна спостерігати у дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку. Іспити, як і більшість явищ життя, – явище перехідне. Коли вони закінчуються, з’являється відчуття свободи, забуваються сльози, нервування, повертається спокійний сон. Але ж можна скласти іспит і з меншими втратами для власного здоров’я, отримати добрі оцінки й чекати наступного іспиту без страху та безсонних ночей.

Читати далі>>>

Під гіперактивністю розуміють надзвичайно неспокійну фізичну і розумову активність у дітей. Найяскравіші її прояви можна спостерігати у дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку.

Психологи виділяють наступні ознаки, які є діагностичними симптомами гіперактивної дитини:
неспокійні рухи в кистях і стопах;
не може спокійно всидіти на місці, коли від неї цього вимагають;
з легкістю відволікається на сторонні стимули;
не може дочекатися своєї черги під час ігор, свят, занять;
на запитання зазвичай відповідає, не замислюючись, не дослухавши їх до кінця;
докладає великих зусиль, аби зберегти увагу під час виконання завдань або ігор;
часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої;
балакуча;
часто заважає іншим, чіпляється до оточуючих, наприклад, втручається в ігри інших дітей;
часто губить речі, що є необхідними у школі, вдома, на вулиці;
іноді здійснює небезпечні дії, не замислюючись про наслідки, але пригод або гострих відчуттів спеціально не шукає.

Читати далі>>>

Більшість батьків впевнені в тому, що хлопчики повинні грати у війну, а дівчатка - у «дочки-матері». На справді ж все трохи складніше.

Кожен, кому довелося виховувати дітей обох статей, скаже вам, що різниця між ними помітна з перших днів і нічого з цим не поробиш.

Читати далі>>>

Початок шкільного життя і навчальної діяльності дітей висувають нові проблеми, які потребують особливої уваги педагогів і психолога. Які труднощі можуть спіткати дитину в цей період? Які природні механізми адаптації і за яких умов вони «спрацьовують»?

Критерії адаптації умовно можна поділити на об'єктивні та суб'єктивні. Об'єктивні показники адаптації - це адекватна поведінка та успішне навчання. До суб'єктивних належать самовдоволення, яке проявляється в емоційному стані, та внутрішній комфорт. Навчальна діяльність складається з фізіологічного, психічного, інтелектуального, соціального, педагогічного та інших аспектів. Адаптація дитини до школи має ту ж різноманітність аспектів.

Читати далі>>>

1. Дотик Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами (я тебе люблю).

2. Слова-заохочення Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам’ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м’яко, навіть тоді, коли ви не задоволені. Слід менше вимагати від дитини. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона не є доказом батьківської любові. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки.

Читати далі>>>

Любові потребує кожна людина, а найбільше маленька незахищена дитина. Говорять, діти зараз стали іншими: не поважають старших, з ними важко….. Це не так, іншим стало життя.

Давайте спробуємо змінити себе!

Будьте ніжними, чесними, будьте самими собою
Помічайте дитину, посміхайтеся їй
Обіqмайте, цілуйте дітей
Враховуйте їхню індивідуальність.

Читати далі>>>

---

А р х і в:

Психологічний моніторинг, 2014-2015 н.р.
Психологічний моніторинг, 2013-2014 н.р.
Психологічний моніторинг, 2012-2013 н.р.
Психологічний моніторинг, 2011-2012 н.р.
Психологічний моніторинг, 2010-2011 н.р.
Психологічний моніторинг, 2009-2010 н.р.