Розробка:
Вчителя світової літератури
гімназії № 143
Оболонського району м. Києва
Крутофіст Світлани Іванівни

Мета уроку

• Познайомити учнів з життям і творчістю лауреата Нобелівської премії Е.Хемінгуея, непересічною особистістю письменника, новатором форми.
• Розкрити унікальний художній світ, створений Хемінгуеєм, в якому відобра¬зились соціальні та моральні проблеми життя Європи та Америки XX століття.
• Розвивати уяву, пам’ять, спостережливість на фактах біографії.
• Виховувати в учнів кращі людські якості.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет письменника, виставка його творів.

"...Хемінгуей був одним з найвідоміших і найпопулярніших письменників у світі."
(Джон Томпсон).

I. Мотивація навчальної діяльності

Кожного великого митця приводить у пантеон світової культури власний неповторний шлях, одні стають відомими одразу, ще за життя, інші заживають слави повільно й важко, одні рухаються, сказати б, по прямій, інші – химерними зигзагами. Свій шлях був і в Хемінгуея. “Протягом останніх двадцяти п'яти років,- писав у 1952 році американський критик Філіп Янг, – вплив Хемінгуея на новітню прозу був такий великий, що його навряд чи можна виміряти”. Ім'я Хемінгуея стало символом літературного успіху і слави, філігранної майстерності, надзвичайного працелюбства і глибокої любові до людини. Злиття рис його особистості і особливостей його творчості відчували всі, бо Хемінгуей- людина невід'ємний від Хемінгуея - письменника.

II. Вивчення нового матеріалу

Вчитель пропонує учням ознайомитися з біографією письменника і в процесі знайомства зробити відповідні записи у зошитах.

Учень - біограф:

Ернест Міллер Хемінгуей народився 21 липня 1899 році в містечку Оук-Парк в передмісті Чікаго на середньому Заході США. Він був другим із шести дітей лікаря Кларенса Едмунда Хемінгуея та його дружини Грейс Ермстіни Холл, яка грала на віолончелі і мала гарний голос.

В дитинстві йому доводилося разом з батьком, який практикував у індіанській резервації, бувати у кварталах злиднів, убозтва, страждань. Дитяча пам'ять зберегла на майбутнє і зморені обличчя індіанців, і побачені трагедії, і почуті сумні історії.

А ще його батько був великий любитель природи, прилучав хлопця до полювання та риболовлі, і він не уявляв собі життя без рибалки, полювання, без лісів, гір і моря, товаришував з індіанцями, закохувався в дівчат, переживав перші радощі й перші розчарування.

1-й літературознавець.

За словами американського літературознавця Максуелла Гайсмара, “Хемінгуей ніколи не забував цієї своєї ідилічної юності”. Згодом ці враження стали основою для низки оповідань Хемінгуея – “Індіанське стійбище”, “Доктор і докторова дружина”, “Кінець чогось”, “Триденна буря”, “Десятеро індіанців”, “Батьки і діти”. Нік Адамс, центральний герой усіх цих оповідань – і є сам Хемінгуей.

(Учитель звертається до Хемінгуея в ролі Хемінгуея може бути учень, або інший вчитель).

Учитель:
Ернесте, який епізод з дитинства схвилював вас найбільше?

Ерні:
Коли мені виповнилось 12 років дідусь подарував мені першу однозарядну гвинтівку 20-го калібру . О! який я був щасливий. Мабуть тоді я вирішив, що стану справжнім чоловіком, буду ходити на полювання, ловити рибу і нікому не дам себе підкорити.

Учитель:
Дякую.

Учитель задає запитання класу:

1. Де і коли народився?
2. Хто були його батьки?
3. До чого прилучав батько хлопця ?
4. Які оповідання стали результатом дитячих та юнацьких вражень.

Біограф 2.

У школі йому все давалося легко. Улюбленець учителів, він дивував їх своїми нестандартними творами. Юнак захоплювався літературою, дуже багато читав. З англійських авторів йому подобалися, Шекспір, Стівенсон, Кіплінг, з американських – Марк-Твен.

У школі набув перших навичок роботи журналіста. Ерні закінчив школу в 1917 році і попри бажання батьків, відмовився продовжувати навчання далі. Він збайдужів до науки і книг, його вабило саме життя, повне пригод і небезпек. Хемінгуей хотів навчитися писати про все, що бачив, тому почав працювати репортером у канзаських газетах.

В 1917 році Хемінгуей добровільно пішов на фронт (зарахувався до Червоного Хреста, як водій медичної машини). Так він потрапляє в Європу. Там він, прагнучи бути ближче до фронту, опинився в Італії, де своєю машиною їздив на передову. Був тяжко поранений: під час операції лікарі вилучили з його тіла більше двохсот осколків. Хемінгуей одужав, але повернувся додому внутрішньо спустошеним. Людей, які ще зовсім юними потрапили на фронт і там втратили і друзів, і віру в добро, і себе, – цих людей назвали “втраченим поколінням”. Хемінгуей прийшов у літературу як представник цього покоління.

Учитель звертається до Хемінгуея.

Учитель:
Після повернення додому ви перебували в стані тяжкої депресії, це було наслідком війни і поранення?

Ерні:
Так, війна назавжди травмувала мою свідомість, я не спав ночами, згадуючи війну та її жорстокі безглуздя.

Учитель:
Ернесте, ви маєте якісь нагороди?

Ерні:
Так я був нагороджений військовим хрестом за мужність і відвагу та срібною медаллю (найвищою нагородою Італії для іноземців).

Учитель задає запитання класу:

1. Де навчався Хемінгуей?
2. Яким був учнем?
3. Коли закінчив школу?
4. Де працював?
5. В якому році пішов на фронт?
6. В якому настрої повернувся додому?

Біограф №3.

Повернувшись додому, знов почав працювати в газетах –американських і канадських. Він одним з перших засудив італійський фашизм, викрив демагогію Муссоліні. Згодом Хемінгуей, зважившись врешті стати письменником, покинув роботу журналіста. Ще в Америці 1920 року він познайомився з письменником Шервудом Андерсоном, який дав йому перед виїздом у Париж листа з рекомендацію до Гертруди Стайн. Хемінгуей знайомиться з письменницею, входить до її літературного естетського гуртка, який складався з найвидатніших модерністів того часу, зокрема Дж. Джойса, Езри Паунда, Томаса Еліота.

Літературознавець 2.

Зокрема, він бере до уваги вимоги Гертруди Стайн писати стисліше, зображати, а не описувати, наголошувати на змістовому повторі. Допоміг і досвід мандрівного репортера, і навіть начебто те, що під час однієї поїздки пропала валіза, напакована рукописами перших творів, завдяки чому письменник з'явився в світ уже більш-менш сформований. Хемінгуей вірив у свою зірку, прямував до поставленої мети. Його оповідання поверталися з редакції, – він надсилав туди інші, проте написані так само. Він довбав стіну традиційних смаків снобістської упередженості, аж поки книга оповідань “За нашого часу (1925) і особливо роман “І сонце сходить” проломило стіну. Хемінгуей звершив майже немислиме: змусив прислухатись до свого голосу, змусив зважати на себе. І через те його прижиттєвий успіх – усе що завгодно, тільки не примха випадку, не вигадка преси, не мильна бульбашка.

Слово учителя:

"Завдання письменника незмінне ,– твердив Хемінгуей ,– воно завжди в тому ,щоб писати правдиво зрозумівши в чому правда, висловити її так, щоб вона увійшла в свідомість читача як частина його власного досвіду".

Усе це певною мірою пояснює, чому Хемінгуею пощастило поєднати "відомість " з " популярністю ". Проте цим не вичерпується секрет тієї сили, що вабить до нього. Не тільки манера писати, а й манера жити привертала увагу до Хемінгуея, роблячи водночас його приманкою для газет, літературознавців, психоаналітиків.

Учитель до Хемінгуея

Учитель:
Ернесте, як ви поясните :"Хемінгуей-рибалка","Хемінгуей- мисливець", "Хемінгуей-випивака", "Авантюрист століття", "Великий індивідуаліст".

Ернест:
Одного разу я й справді спіймав рибину вагою 468 фунтів, іншим разом вистояв чотири раунди проти якогось чемпіона - боксера важкої ваги; на своїй яхті "Пілар" не раз здобував перемоги в змаганнях; полював на качок у венеціанських лагунах, на левів, буйволів, антилоп куду в африканській савані, не гірше багатьох матадорів умів завдати смертельного удару бикові.

Одного разу у нью-йоркському нічному ресторані якийсь містер Чепмен, добре підпивши, підійшов до мого столика зі словами: "То оце ви і є Хемінгуей - сильна людина?" – і дав мені ляпаса. Містер Чепмен увійшов в історію, але прихопив чимало синців та саден.

Учитель:
Ернесте! Як складалось ваше особисте життя?

Ернест:
За своє життя я потрапив у 5 аварій і 7 катастроф.

Всім своїм жінкам і дітям давав пестливі прізвиська – старший син був Бембі, середній – Мексиканське мишеня, молодший — Крокодильчик. Останню четверту жінку називав Огірочком, а мене самого називали Папою. Жінок я любив відчайдушних, самостійних, сильних, сміливих. Ні одна із моїх жінок не була слабкою і ніжною, ніхто з них не мріяв про ванну з шампанським.

Учитель:
Дякую.

Літературознавець 3.

Епіграфом до свого роману "І сходить сонце"("Фієста") 1926 Xемінгуей взяв слова, які пізніше стали всесвітньо відомими: "Ви всі-втрачене покоління". Їх вперше почула Гертруда Стайн від якогось француза–власника гаража, який сказав, своєму молодому помічникові, який погано відремонтував автомобіль Гертруди: "Нічого ви не вмієте, ви всі-втрачене покоління". Стайн передала ці слова Хемінгуею. Після публікації "Фієсти" вони стали широко відомими, їх використовували для позначення певного "соціально-психологічного" феномена: словами "втрачене покоління" називали людей, які пройшли через випробування Першої Світової війни і втратили не тільки фізичне здоров’я, але й віру в розумність світу, в життя, в майбутнє. (Аналіз роману)

Літературознавець 4
("Прощавай, зброє!"),("Сніги Кіліманджаро").

Літературознавець 5
Творчість Хемінгуея кінця 30-х років.

Літературознавець 6
Творчість Хемінгуея в роки Другої Світової війни.

Слово учителя:
Ознайомившись з творчістю Хемінгуея визначимо в чому полягає новаторство його прози (учні записують в зошит).

1. Лаконізм (“телеграфний стиль”) і достеменність художнього зображення.
2. Суха манера письма.
3. Відсутність коментарів і моральних оцінок.
4. Широке використання діалогів.
5. Особливе значення підтексту– “принцип айсберга”.
6. Більшість творів написано від першої особи.
7. Повтори (“лейтмотиви”).
8. Прихований ліризм.

Як ми вже згадували на початку уроку, творчість Хемінгуея наскрізь біографічна. А втім, сам Хемінгуей – це й Джейк Барнс із роману "І сходить сонце", і лейтенант Фредерік Генрі з "Прощавай,зброє!", і письменник Гаррі із "Снігів Кіліманджаро", полковник Кантвелл із "За річкою,в затінку дерев", і художник Томас Хадсон із "Островів в океані".

Учитель до Хемінгуея

Учитель:
Ернесте, а чи є у вас книжки ,в яких ви не ховаєтесь за вигаданим образом, а виступаєте під власним ім’ям і в оточенні реальних людей і подій?

Ернест:
Так, це книга "Свято, яке завжди з тобою" –класична книга спогадів, де я – письменник-початківець постаю в оточенні Шервуда Андерсона, Френсіса Фіцжеральда, Джеймса Джойса, Езри Паунда, Гертруди Стайн та багатьох інших.

Учитель:
Чи згодні ви з тим, що у ваших романах є символіка?

Ернест:
Мабуть, є, якщо критики її постійно знаходять. Але, якщо не заперечуєте, мені не хотілося б говорити про це і відповідати на такі запитання. До того ж тоді нічого буде робити "пояснювачам". Якщо завдяки моїм творам забезпечено роботою 5-6, а то й більше вправних "пояснювачів", навіщо я буду їм заважати?

Учитель:
Один з найцікавіших, як ви сказали "пояснювачів" Філіп Янг поділяє ваших персонажів на героїв і "героїв кодексу". Цими другими і є професіональні тореро, боксери, мисливці, бутлегери. До чого ж зводиться цей "кодекс"?

Ернест:
Зводиться він приблизно до такого: будь дужим, навіть жорстоким, умій відповісти ударом на удар. Не сподівайся ні від кого на співчуття, не ремствуй – мовчи, бо найнебезпечніше показати себе невпевненим і смішним, тоді тебе почнуть зневажати і перестануть боятися. Не піддавайся почуттям: краще холодність, ніж душевна розхристаність, краще самотність, ніж беззахисність. Тільки так ти, можливо, вцілієш фізично у страшному, кривавому, беззаконному світі, в якому тобі випало нещастя жити, – тільки якщо кожну мить будеш готовий до двобою з ним, тільки якщо вирушаючи в дорогу не візьмеш із собою ніякого зайвого вантажу любові й віри. Але будь і мужній, чесний, справедливий. Не нападай – обороняйся. Не прагни скористатися з недосконалості, з підлості навколишнього світу. Врешті-решт відповідай супротивникові тим самим, але не чини проти нього підступів. Залишайся шляхетним навіть щодо нього ,не задля нього – задля себе. Тільки так ти збережеш шанс уціліти морально, не даси іншим розтлити, зруйнувати твою особистість твою людську гідність – те єдине, що в тебе ще залишилось, без чого неможливо, та й немає сенсу жити.

Учитель:
Ернесте, що ви побажаєте нашим випускникам?

Ернест:
Щоб із собою у самостійне життя взяли цей кодекс і були справжніми людьми.

Учитель:
Спасибі ,до побачення!

Слово учителя:
У 1952 році вийшла повість Хемінгуея "Старий і море" – філософська притча про людину і світ. У характерній для Хемінгуея лаконічній, стриманій манері він створює книгу, що вражає, хвилює, змушує замислитись над сенсом буття. У 1954 р. за високий гуманістичний пафос твору, Хемінгуея нагороджено Нобелівською премією. Останні роки Хемінгуей багато хворів, дуже страждав – фізично і морально. Тиск скакав, старі рани і шрами нагадували про себе, травми голови погіршили зір, тепер він міг читати перші десять хвилин, а потім букви розпливались, він не міг дивитись на картини, які так любив, а найстрашніше – він не міг не тільки писати, але й надиктовувати слова. Йому ставало страшно. Діагноз теж був страшний: параноя. Він застрелився 2 липня 1961 року у віці 62 роки і не залишив ніякої записки.

Відомий український поет Дмитро Павличко написав вірш "В домі Хемінгуея під Гаваною", послухайте його.

Я зайшов... і в душі обімлів. Позгасали слова величальні. Заячали сльозами очі козлів Буйних буйволів очі печальні Грізні леви – простерті ниць, А на стінах-рогаті чучела, Ностальгія звірячих зіниць Затиналася в серце й мучила. Де ж та Кенія, де Сомалі?! Де блакитні простори Аляски? Хоче й звір повернутись до своєї землі, З марева смерті – в марево ласки. Був господар мисливець-мастак, Настрілявся – будьте здорові... Падав тур, і ревів, як літак, Обливаючись полум’ям крові. Слон із кулею в голові Важко важко ставав на коліна Опускалися бивнів шаблюки криві Перед лютою підлістю карабіна. Мій же олень-золоторіг Біг у надії струсити рану Через Африку...біг, падав і біг Від океану до океану. Просила пощади незаймана лань, Я в очах його чую содому... Був жорстокий мисливець, але з полювань Ще привозив набої додому... Він лишився з рушницею на самоті, Заворожений блиском патрона. І з останнього пострілу в його житті Тихо вибухла музика похоронна... Наче хмари плили вінки Над Америкою сумною Лиш одягнені в чорне вовки Усміхались і йшли за труною.

Кубинський рибалка Грегоріо Фуентос, який став одним з прототипів головного героя повісті.

Слово учителя:
Хемінгуея люблять і високо цінують у всьому світі, про нього дуже багато пишуть. Його творчість суттєво вплинула на численних митців Європи та Америки. А тому хочеться навести його слова про працю письменника, до якої сам Хемінгуей ставився надзвичайно серйозно: "Нема на світі справи важчої, ніж писати просту, чесну прозу про людину. Спочатку треба вивчити те, про що пишеш, а потім навчитися писати . На одне і на друге йде все життя."

III. Закріплення вивченого матеріалу.

Візитка письменника:

1. Ім’я письменника.
2. Роки життя.
3. Країна.
4. Місце народження.
5. Освіта.
6. Жанри творчості.
7. Найвідоміші твори.
8. Особисті захоплення.

IV Домашнє завдання.

• Прочитати повість "Старий і море", скласти план, визначити конфлікт і сюжет твору, простежити стосунки старого і риби.
• Повторити визначення поняття "притча".
• Підготувати доповідь про історію створення повісті.

Список використаних джерел.

1. Євгенія Волощук. Зарубіжна література. Хрестоматія-посібник. Київ “Юридична книга”-2002.
2. Зарубіжна література –2002-№5.
3. Афанасьєв Н. Творчество Эрнеста Хеменгуэя.-М.,1981.
4. Драч І. Кілька слів про Хемінгуея // Духовний меч.-К.,1993.
5. Юсін А. Інтерв’ю, якого не було – К.,1984.
6. Зарубіжна література ХХ ст. // Академія К.,1998.
7. Зарубіжна література в навчальних закладах– 2001–№4.