Розробка уроку
учителя світової літератури
гімназії № 143 м. Києва
Крутофіст Світлани Іванівни

Мета уроку: Ознайомити учнів із життєвим шляхом і творчістю Г.Аполлінера, разом з учнями увійти у світ поезії митця, визначити суть його поетичної реформи; розвивати вміння сприймати поезію в будь-яких формах, систематизувати новий матеріал, виховувати інтерес і повагу до поетичного слова.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет Г.Аполлінера, його поезії, репродукції картин Пікассо.

Ні, не треба шукати суму в моїй поезії, а лише саме життя. Г.Аполлінер

Хід уроку

I. Повідомлення теми та мети уроку.

II. Мотивація навчальної діяльності.

Г. Аполлінер – це не тільки прояв яскравої людської індивідуальності, а й самобутньої творчості.

Тематика його віршів різноманітна: кохання, швидкоплинність людського життя, призначення особистості, самотність, війна. Змінюється все, але не змінюється сутність людини, а отже всі ці проблеми є досить актуальними і в наш час.

III. Сприйняття навчального матеріалу:

1. Словникова робота: римування, рефрен.

2. Рольова гра «Зустріч з поетом» (Аполлінер, історик, літературознавець).

Творчість Г. Аполлінера надзвичайно цікава, сповнена новим змістом. Він і творець поезії-каліграми, поезії-розмови, поезії-прощення, і саме йому належить неологізм «сюрреалізм», який дав назву новому напряму в мистецтві та літературі. Життя людини, її свідомість стали предметом творчості поета. Захоплення живописом, особливо кубізмом, дало поштовх до винайдення нових форм у мистецтві.

Історик: Г. Аполлінер (Вільгельм-Альберт-Володимир-Олександр-Аполлінарій Костровицький) народився в Римі 26 серпня 1880 року. Позашлюбний син дочки польського емігранта, колишнього штабс-капітана російської армії, Ангеліки Костровицької та італійського офіцера Франческо д’Аспермана. До 9 років жив в Італії, а потім – в Монако, Ніцці, Каннах, а з 1899 року – в Парижі. До 1916 року його вважали то поляком, то італійцем, то росіянином, а згодом – французом.

Пане Гійоме, як вам жилося у Парижі?

Аполлінер: Жилося досить важко, постійної роботи не мав. У Франції майже все своє життя залишався іноземцем. Тут я познайомився з авангардистами – художниками Пабло Пікассо, Раулем Дюфі, письменниками Мане Жакобом, Альфредом Жарі. Саме тоді відбулася зустріч у моєму житті із Анні Плейден (гувернанткою одного із замків). Це нещасливе кохання стало темою багатьох моїх творів.

Мистецтвознавець: Засновником кубізму, представником якого був Пабло Пікассо, вважається французький художник Поль Сезанн. Кубісти намагалися відтворити навколишній світ через геометричні складники, прагнули знайти четвертий вимір. (Кубізм)

Пане Гійоме, який вплив мав на вас Пабло Пікассо, а ви на нього?

Аполлінер: Пікассо збагачував живопис ліричною стихією, а я наближав поезію до авангардного образотворчого мистецтва з його колажністю, технікою зображення одного предмета крізь інший.

3.Ознайомлення з репродукціями картин П. Пікассо.
1.Яка тематика картин?
2.Як митець намагається зобразити предмет?
3.Як митець відтворює світ?

Літературознавець: Із 1902р. під псевдонімом Г.Аполлінер почали виходити такі твори: «Хвора осінь», «Циганка», «Рейнська осінь». Свіжими, невимушеними, життєстверджуючими, навіяними буденними радощами й драмами звичайних людей – такими були твори поета. Ранній період творчості Аполлінера глибинно пов'язаний із романтичною традицією та естетикою символізму.

(Виразне читання вірша «Сутінки»)

Перша збірка «Бестіарій» вийшла 1911 року. Як ви назвали своє мистецтво?

Аполлінер: Своє мистецтво я назвав сюрреалізмом. Головне завдання–пізнання реальності, реальність як вихідна точка для вияву нового духу «Коли людина захотіла відтворити ходьбу, вона винайшла колесо, яке зовсім не схоже на ногу, тобто вона вчинила по-сюрреалістичному, сама того не розуміючи». (сюрреалізм)

Літературознавець: Отже, головне в поезії – здивування від оточуючого життя, зображене в незвичайних формах, створення своєрідного діалогу між поетом і людством.

1913 – збірка «Алкоголі»; 1918 – «Каліграми». Вірші миру та війни, присвячені пам’яті Рене Даліза, друга поета.

1917 – п’єса «Соски Тересія» як зразок «тотального театру» за своєю формою і художніми засобами вважається початком «театру абсурду».

Що ви написали у пролозі до своїх п’єс?

Аполлінер: Відтворити саме життя в усій її правді, бо п’єса має бути світом одним.

Літературознавець: Аполлінер – автор прозових творів: повістей «Вбивство поета», «Рим під владою Борджіа», «Три Дон Жуани», роман «Жінка, яка сидить».

Історик: Коли почалася Перша світова війна, ви пішли добровольцем на фронт. Що вас спонукало до цього?

Аполлінер: Остання зустріч з Лу Коліньї-Шатійон у Марселі 29.03.1915, яка розвіяла останні мої ілюзії щодо взаємного кохання.

Історик: Аполлінер служив в артилерії, піхоті. Був поранений осколком снаряда. 9 листопада 1918 року ослаблений пораненням, складною операцією та захворюванням на грип поет помер.

Літературознавець: Поет відкрив надзвичайне у сірій повсякденності. Його творчість знайшла своє місце в українській поезії: М.Терещенко, П.Тичина, Д.Павличко, М.Лукаш переклали вірші українською. Співзвучність поезії Аполлінера можна знайти у творах Незвала, Неруди, Маяковського, Тичини.

4. Аналіз творів Г.Аполлінера. Збірка «Алкоголі. Вірші 1898-1913рр», «Каліграми».

Слово вчителя (хараткеристика збірки «Алкоголі»)

1. Робота творчих груп. І група – виразне читання напам’ять вірша «Лорелея», його аналіз. ІІ група – виразне читання напам’ять вірша “ Міст Мірабо», його аналіз.

Слово вчителя (характеристика збірки «Каліграми»). ІІІ група – виразне читання напам’ять вірша “Зарізана голубка і водограй».

IV. Осмислення нового матеріалу.

1. 1. Елементи яких течій і напрямів знайшли своє відбиття у творчості Г.Аполлінера?
2. 2. Елементи яких видів мистецтва знайшли своє відображення у творчості поета?
3. 3. Якими новими знахідками завдячує поезія Г. Аполлінеру?

V. Домашнє завдання.

1. Опрацювати матеріал підручника.
2. Написати мініатюру-есе на тему: «Минають дні, а я ще є…»