Розробка:
Вчителя світової літератури
гімназії № 143
Оболонського району м. Києва
Крутофіст Світлани Іванівни

Автор: О, мудрість, то величина, І хто засвоїв це сповна, Той досвід інших переймає, Проблем в житті він менше має. Так, з філософією стоп! Ось байкарі: Крилов, Езоп, Прийшли на це веселе свято, Повідать мудрості багато. Езоп: Я був німим і зовсім кволим, Не знав я мудрості ніколи. Ісіду (богиню) якось я зустрів, Й життя своє з тих пір змінив. Я став розумним і кмітливим, І міг розгадувати сни, У Ксанфа злого був у слугах Від осені і до весни. І якось Ксанф та й на гостину Зібрав людей, і в ту хвилину Мені таке він наказав... Ксанф: Подай мені найкращу страву, Щоб ласо я посмакував. Езоп: Не довго цим я переймався, Не довго я оцим страждав, Я на базар скоріш подався І язики приготував. Ксанф: Так поясни ж ти як ведеться, Чому ця страва краща зветься? Езоп: Говориш ти, даєш накази, І укладаєш дружбу й мир, Народ шануєш та збираєш з підлеглих податі-ясир. То ж бач тут справа ось яка: не скажеш слів без язика. Ксанф: Тоді подай найгіршу страву, Знайду й на тебе я управу. Езоп: Шаную, Ксанф, тебе й зібрання, Язик даю на частування. Гості: Не втаїмо ми здивування: «Чом знов язик на частування?» Езоп: Засмучуєм інших людей, міста руйнуєм і держави, і робимося ворогами, хитруєм, сваримось віки: отож–найгірші–язики. Автор: Езоп розумний, ще і досі його шанують на Самосі. Байки він прозою писав, Байками мудрості навчав. Тепер, Езопе, подивися: чи світ сьогодні вже змінився?	Эзоп. Картина Диего Веласкеса (1639—1640)
Крилов Іван Андрійович	Байка «Ворона і лисиця» Ворона: Я в супермаркеті була і сиру «Комо» там купила, Поласувать на гілку сіла, аж тут біжить моя кума, Доповіла мені завзято... Лисиця: Нам не виплачують зарплату, в кишені ні копієчки, Пусті вдома тарілочки. А ти, кумасю, така модна, І сита, й зовсім не голодна. Фігуру сиром зіпсуєш, гарної пари не знайдеш. А зараз ти така гарненька, вся вороняво-чепурненька. Ти згодна? Правду я сказала? Ворона: Кар-нечно, я й сама це знала. Автор: Сир у лисиці опинився! Езоп: Світ зовсім, зовсім не змінився. Крылов: И вы меня тотчас узнали, Ведь это я – Иван Крылов. Басню мы тоже уважали, И лишних здесь не нужно слов: «Проказница мартышка, осёл, козёл, да косолапый мишка затеяли сыграть квартет…», известен вам этот сюжет: «А вы друзья как не садитесь, всё ж в музыканты не годитесь!» Автор: И в наше время, ваша честь, нечто подобное здесь есть, Талантов много всяких-разных, Но только знайте в чём беда, Хоть голос сильный ты имеешь–певцом ты станешь не всегда.
Басня «Соловей» Соловей: Здравствуйте, это студия, песню хочу записать, Послушайте голос (пение соловья), не смеете мне отказать. Продюсер: Голос хорош, а сам-то маленький и серый, внешность твоя не для нашей сцены. А кто же ваш папа? Соловей: Бедный поет! Продюсер: Ну, в этом случае, шансов у вас нет. Соловей: Жестокие у вас законы, Критерии–хоть волком вой. Так если папа, денег море, тогда не скажут вам отбой? Продюсер: Пусть голос ваш – колёс скрипенье, Не знаешь нот, а ни октав, Лишь только б деньги, вдохновенье, Лишь имидж кто-то б вам создал. Автор: У вас с квартетом не сложилось, У нас хоть что-то получилось, Не важны голос и басы– Это «поющие трусы». (отрывок с песни). Спасибо вам друзья за это, мои слова, ваши сюжеты. Крылов: Сделаем вывод непременно. Езоп: Людей ведь сущность неизменна.